Уже весь мир — на кончике пера.
Теперь сочится смертным алкоголем
моя тоска, и радость, и недоля,
когда уже ни зла и ни добра
не ведаю — за гранью бытованья,
на грани смерти. Душу спепеляй,
что за шеломянем. Блаженный край
приблизился - Господним насыланьем
на черный атом боли меньше стал,
последней жажды взвинченный струною,
чтобы задымился путь - вон там, за мною,
где каждый вечер точно черный ствол .
Душа моя, вгоняйся, что есть сил
в гденеттебя, но где синеет воля,
пускай кипят кроваво алкоголи —
так смерти познается высший смысл.
20.3
Вже цілий світ — на кінчику пера.
Тепер сочіться, смертні алкоголі
моєї туги, радості, недолі,
коли вже я ні зла, ані добра
не відаю — по той бік існування,
по сей бік смерти. Душу спопеляй,
що за шелом’янем. Блаженний край
наблизився — господнім насиланням
на чорну цятку болю ти змалів,
напружений останньою жагою,
щоб закуріла путь — отам, за мною,
між стовбурами чорних вечорів.
Душе моя, вганяйся, скільки є
в потойбік себе, де синіє воля,
нехай киплять криваві алкоголі —
це смерть своє вітхнення пізнає.
20.3.