Незавершенное
На всех на чолопках* высоких гор
огни, огни - как будто волчьи очи
застыли, вперясь, – напролет все ночи.
Не верь — ни року, ни себе не верь,
утрата веры и самоукор
и крик замерзлый, тот, что комом в горле
засел как кляп - то все как будто дрот
колючий. Душу обдирает.
Вот край твой, вот твой белсвет и тот свет.
*чолопок – макушка горы.
На всіх на чолопках високих гір
вогні, вогні — неначе вовчі очі
застигли й зирять — всі колимські ночі.
Не вір — ні долі, ні собі не вір,
а спроневіра і самодокір
і змерзлий крик, що грудкою у горлі
засів мов кляп — то все неначе дріт
колючий. Голу душу обдирають.
Оце твій покрай, посвіт і тойсвіт.