Иди в кубельце памяти - согрейся!
Дай зашпорам от сердца отойти
Претерпевая кару, покорись
И не ищи обратного пути,
не будет встреч. Пусть память отбегает,
как будто кровь отхлынула с лица.
Бродяга голос за горой блукает,
забыв родные контуры села.
Стань на краю и с этой страшной выси
пади, сложивши крылья, в низ долин,
где тяжкие жасминовые грозди
и сомнутые веки белых стен.
Там дом пустой и мотылька четыре
уселись по углам - и ткут печаль.
Родная спит. В пылающем потире —
вино любви с проклятьем пополам.
Іди в кубельце спогаду — зогрійся!
Хай зашпори від серця відійдуть.
І терплячи покару, покорися
і поцурайся навертати путь
до зустрічі. Хай пам’ять відбігає,
як кров тобі з обличчя відійшла.
Вже погорою голос сновигає,
згубивши рідні контури села.
З крайокраю, з цієї високості,
пади, згорнувши крила, до долин,
де ясмину набрякли ярі брості
і склеплено повіки білих стін.
У пустці тій — метелики чотири
усілись по кутках — і тугу тьмять.
Кохана спить. У ярому потирі —
вино кохання і вино проклять.