Ты... в зоне моего падения, где ветер прячет жернова...
Жаль, мы не знали, что слова - всего лишь букводуновение...
и обездождившись зима найдёт забытое по компасу...
и будет снег под звёздной пропастью
плести на ветках кружева...
а мы назначим блудный день, и подберём слова упавшие...
и станем без вести пропавшими
среди исчезнувших в метель...
Падіння
Я падаю. І поруч ти. Ховає вітер жорна-крила.
У слів немає більше сили. Лиш буквоподих до мети.
До снігу. До бездождя днів. І небо зоряне як прірва.
Зима в мені ховає білий серед закоханих вітрів.
А ти призначиш блудні дні.
Ми будемо забуті богом. І зникнемо серед усього,
щоб жити без вісти...
Одні...