Умерь желания, сынок, и берегись,
держась за очепок существованья,
и научайся самовоспитанью
и радостью светиться научись.
Дороги дальше круто повелись
туда, где жизни бурное теченье,
то есть любви единоповеленье,
то правды космоса благая весть.
Нас матери родили на любовь —
пахать поля и житом засевать их,
чтобы дарованное Господом отдать,
коли небес лазурная хоругвь
нам выгрела на вечном солнцегоне
и очи щедрые, и легкие ладони.
Не прагни, сину мій, а бережись,
тримаючись вервечки існування,
і научайся саморозсвітання,
і мерехтіти радістю навчись.
Дороги далі круто повелись
туди, де грає життєструмування,
оце уводноволене кохання,
правдива уселенська благовість.
Нас матері зродили на любов —
орати землю, жито засівати,
щоб Господом дароване віддати,
коли небесна синя хоругов
нам вигріла на вічному осонні
і щедрі очі, й радісні долоні.