Атанас Капралов
ЕШАФОТ
Моя несхитність
для усіх ядуча –
то їм
на ешафот іти нагода.
Я сам відкрито істину
озвучу.
І сам відповідатиму.
Народу!
Хіба не в праві саме
без забари
когось не ждати, а кричати:
Люди,
донині ми ляльки,
а не болгари,
в руках акторів, що шельмують всюди.
На їхнє владне слово в пориванні
ми трепетали
і були такими,
що з захватом нещирим в поєднанні
на мітингах горлали разом з ними.
Було устид.
Людей, що завжди згодні
з усім, –
то страх
їх зрештою поглине.
Штовхне в нікуди,
бо наш труд
сьогодні
щербатої не вартий
копійчини.
І зачали настирливо просити:
Народе,
глянь –
зовуть тебе простори!
Ставай орлом!
Дорогу вверх відкрито!..
...О, вже й ляльки підтримують бадьоро!
Не всі злетіли —
хто лиш сподівався,
хто крилець прикупив собі зухвало.
Я непідкупний був.
Я не піддався.
Не піддалась і більшість від загалу...
Дрімають десь прийдешнього пророки,
чим код прогресу підказати люду...
Ваш, приятелі,
лет низький нівроку!
Я залишусь внизу.
Я чесним буду.
Я істину свідомий дати
масам,
бо жде її народ,
її цінує.
А в ній прогрес…
...Якщо ж я схиблю часом,
на ешафот
прилюдно
сам зійду я.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Атанас Капралов
ЕШАФОД
Приятелства,
щом мойта неподкупност
ви ужасява,
марш! – на ешафода.
Аз сам ще кажа истината.
В упор.
И сам ще отговарям.
Пред народа!
Ако не съм във правото си,
друг ли
да чакам най-подир да кресне:
Хора,
до днес не бяхме българи,
а кукли
в ръцете на нафукани актьори.
Треперехме пред фразите им властни.
И за да са спокойни,
че ценим ги –
с лукавия възторг на съпричастни
ги следвахме и бляхме по митинги.
Бе срамно.
Но страхът на простосмъртни
ни тласна
по инерция
стремглаво.
И накъде?
Към нищото...
...Трудът ни
днес грош не струва.
Опело му правим.
И взеха те самите нас да молят:
Народе,
виж –
просторите те викат!
Орел стани!
Превземай ги със полет!...
...О, куклите им кимнаха с усмивка!
Но литнаха не всички,
а които
си купиха крилете със покорство.
Аз бях сред неподкупните.
Не литнах.
Не литнаха и повечето хора…
Къде ли спи на бъдното пророка
да разшифрова кода на прогреса?
Приятели,
летете нависоко!
Аз ще остана в ниското.
Но честен.
Защото осъзнавам,
че съм длъжен
на истината.
Иска я народа.
А в нея е прогреса!...
...Ако лъжа,
аз сам
ще се кача
на ешафода.
1987 г.