475. Василь Стус. Крестом он напоследок осенил...

Алёна Агатова
Крестом он напоследок осенил
свой легкий дух - и двинулся в дорогу,
чтобы навек сподобиться [неразб.]
которую сызвеку  Бог судил.
Так славно он всю жизнь свою прожил,
на многотрудную всходя Голгофу,
как должно встретил страстную субботу,
а на рассвете, страждущий, почил.
И подвиг тот закончился. Унынье
спустилась мглою над ордынским лесом.
Быть обещался богом, стал же бесом
в пустыне, что рыдает меж глубин.


Святим хрестом востаннє осінив
свій плинний дух — і рушив на дорогу,
аби навік сподобитися [нерозб.]
котру значив нам Бог спередвіків.
Так славно він життя своє прожив,
на многотрудну стаючи Голготу,
зустрів належне був страсну суботу,
а вдосвіта, стражденний, опочив.
І подвиг закінчився той. Печаль
зійшла імлою над ординським лісом.
Заповідався богом, стався бісом
в пустелі, що ридає між проваль.