Півстоліття життя промайнуло
Як завершили в школі навчання
Та все ближчим стає нам минуле,
Бо у ньому – надії й кохання…
Всіх нас тягне на щиру розмову,
Як згадаємо друзів зі школи,
І у юність пірнаємо знову,
Хоча в ній вже не бути ніколи…
Там залишились мрії з юнацтва –
Щось збулося, щось є недосяжним,
Хтось кохання хотів, чи багатства,
Хтось кар’єру, щоб стати поважним…
Тож, життя – наче все на долоні,
І далеке, і близьке водночас,
Сивиною вже вкрилися скроні
Та у кожного свій є часопис.
Хай складається він з позитиву
Й негаразди його не захмарять –
Згоден я на таку перспективу
Й вороги нас тоді не посварять!
Тож, піднімемо келихи, друзі,
За здоров’я, щоб всім вистачало,
І крокуйте по білій вже смузі,
Щоб і старість нас теж – не здолала!