Вон тот зелено-желтый суходол,
зазубрины яруг, что черно светят
в безвестность мглистую, и блюдо голубое,
что слеплено под солнца коловерть,
бугор тот вещий, на котором гордо
господствуют дубы — приснился с ночи,
чтобы разлуку приближать мою.
Отой зелено-жовтий суходіл,
зазубрини яруг, що чорно світять
в імлисту безвість, і таріль блакитна,
що зліплена під сонця коловерть,
той віщий пагорб, на котрому горді
гетьманяться дуби — наснився з ночі,
аби розлуку близити мою.