Брат по вірі, якось у розмові,
Так менЕ зненацька запитав -
Ось скажи поправді, ти готовий,
До тогО, щоб стрінути Христа?
Хоч таке раптове запитання,
Не було, як нА голову сніг,
Але лицемірити не стану,
Відповісти зразу я не зміг.
Скажуть - як же тут християнину,
Радістю не блИснути в очах,
Але ж мимоволі, на хвилину,
Я відчув розгубленість і страх.
Бо я знаю, Господа зустріти,
Означає щось одне із двох -
Це Христа на землю другий прИхід,
Або те, що кличе тЕбе Бог.
На це друге, я сказав відверто -
Хоча вже мені багато літ,
Не хотів би я дочасно вмерти,
Бо люблю цей дивний, білий світ.
Я люблю природу, море, квіти,
Хочу жити, та й за те в страху,
Що і друзі, навіть власні діти,
Все ще пробувають у гріху.
От якби до Бога їх привЕсти,
Знати, що там будемо разОм,
То вже менше б я боявся смерті,
Зустрічі у вічності з Христом.
Що ж до прИходу Христа на землю,
То йогО напевно лише ті
не бояться люди,що в своєму
благочесті ходять, як святі.
І вони, цей прИхід наближають,
Бо усюди на своїх шляхах,
Непорочні завжди пробувають,
У ділах своїх, і у думках.
Але Бог до нас, ще довготЕрпить,
З приходом своїм ще не спішить,
Бо і тих спасти хоче від смерті,
Хто не каючись, іще грішить.
Я ж покаявся доволі пізно,
І мені далЕко до святих,
Попри те я вірю, що Бог вІзьме,
Мене тАкож, до осель своїх.
І томУ, до зустрічі готовий,
Бо я знаю, скільки б не зробив
ще я добрих справ, спасусь лиш кров’ю,
Тою, що Христос менЕ омив.
Рибаков Віктор м. Луцьк