Атанас Капралов
БЕЗ СЛІДІВ
Я в масці був — нечуйний мім – і
ти так і не збагнула, ні,
що через тебе анонімні
моря хвилюються в мені.
Дев’ятибальним вітром битий
свій дух узяв я на буксир,
хоч мав я вигляд
сановитий,
немов парадний командир…
Турбот позбавившись, я п’янко
себе вже й Крезом відчував,
та серце стукало морзянку –
тобі сигнали «SOS» я слав...
Якби ж ти чула вик від мене!
Мовчав…
Де б відала вона?
Й мене закинула шалено
на берег
хвиля навісна…
… Як вправний злодій
я натомість
ховаю тіло без слідів,
від бруду відмиваю совість
у геть затишеній воді.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Атанас Капралов
БЕЗ СЛЕДИ
Бях с маска на безчувствен мим и
ти безвъзвратно не разбра,
че врят по тебе анонимни
морета в моите недра.
От твойте девет бала блъснат,
дъха си теглех на буксир,
макар на вид – суров и
лъснат
като параден командир…
Когато с поглед – уж нехаен! –
небето дъвчех като Крез,
сърцето ми по морза таен
те молеше за «SOS»…
Но как сигналите предсмъртни
да чуеш?
Все мълчах напук!...
И бясната вълна изхвърли
върху брега ми
пресен труп…
...Сега,
чевръст като убиец,
трупа заривам без следи
и свойта кална съвест мия
в затихналите си води.