Сімба.
Іхав котик у машині , пасажиром звісно.
У вікні минали села, луки і городи.
Гавкали услід собаки лихі й ненависні.
Довгий шлях клубочком котик
продрімав в куточку.
Збудив його ніжний дотик
рук моєі дочки.
Кіт проснувся. Потягнувся. Не зважав на люди.
Знав, такий харизматичеий, ніц йому не буде.
Глянув знизу гордовито, трохи із презирством-
в хату йде до вас король, пане-товариство.
Хочу пити, хочу няса, і гулять по шторах.
Ну і що, що я не маю грошей у офшорах?
Будете мені служити за мою лиш ласку.
Не соромтесь, та давайте вже свою ковбаску.
Тихи час у мене скоро - прошу не шуміти.
А із вами в час ранковий буду говорити,
десь годині о четвертій. Як це ви не згодні?
Вам не ясно -бідний котик у цей час голодний!
Прошу шани і поваги! І розваг, звичайно.
І поісти,як мявукну. Смачно і негайно!
А, в загальному, я добрий. Тепла й ніжна вдача.
Котиків не люблять тільки злючі і ледачі.
Я ж свою віддам вам душу, полікую рани.
Буде вам зі мнов спокійно, як в рідноі мами.
12 липня 2020р