Тут тихії води і пажиті трав
І сонце за обрій не сходить
А серед великих й маленьких отар
Господь добрий Пастирем ходить.
Він словом як жезлом пасе їх своїм
І душу за них покладає,
І з безлічі вівць, хоч нема ліку їм,
Він кожну по імені знає.
І кожній Він слово дарує своє
Чи втіхи, чи докору може.
А немічним поміч і ласку дає
Й на плечі їх інколи ложить.
Тут кожен спасіння й розраду знайде
І рани загоїть від битви.
Невже ви не знаєте це місце де?
Це Дім Божий, це Дім молитви.