Танцювала Осінь танго на бульварі,
з норовливим Вітром закружляла в парі,
скрапувало сонце бурштином у коси,
і співали в небі хмари стоголосі.
І горіла Осінь, пломеніли губи,
і летіла Осінь в полум'я погуби,
золотом стікала Вітру у долоні,
видивом зникала у його полоні.
Вітер пив по краплі звабу калинову,
і кружляв у танці панну загадкову,
Осінь розчинялась в акварелях міста,
мов найкращий витвір ілюзіоніста.
Час невпинно грає на старій гітарі,
і кружляє Вітер з Осінню у парі,
не спинити звуки й сивину зимову,
і лунає танго на бульварі знову!
28.08.2020