Я чекаю зиму снігову й чарівну,
З вихрами суворими та потужним свистом ,
Що з небес являє снігурку царівну,
Та підніме настрій, й життя наповнить змістом..
Як колись бувало, ми не забуваємо,
Ковзани, та сані, снігові терени,
В пам’яті, та казках на завжди тримаємо,
Як повітрям свіжим дихали легені…
Щоб Господь пробачив за минуле хибне,
Та на ріках всюди знов з'явився лід,
Та у січні й лютому було надто зимно,
Щоби у злагоді жив майбутній рід…
Щезла щоб корона, з вітром розчинилась,
Й дарувала радість холодна пора,
Кожна пора року, людям Божа милість,
Як чекає зиму завжди дітвора.
Автор Геннадій Сівак.
8 вересня 2020 року.