Оригiнал:
Все у мені носить слід твого імені.
Все у житті відказало нам «ні».
Потай від себе молю: подзвони мені…
Вголос кажу: не являйся мені!
Не озвемось і листів не напишемо,
Вічно розділені з волі Всевишнього
чорне і біле…
Не вийде по-іншому:
чорне і біле – і ми, як вони,
вічно розлучені, вічно розділені
стінами чорними, стінами білими…
В світі контрастів ніколи не вміли ми
бачити напівтони.
Ми вороги, ми на битву ворожимо,
іскри злітають від схрещених шпаг…
Ми вороги, ми інакше не можемо –
вічно чужі на чужих берегах…
Інколи йду у вельоні крилатому
до вівтаря, як навіки твоя…
Жаль, що лише в моїх снах пасуватиме
білий серпанок до чорних троянд.
© Люцина Хворост
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Что есть во мне - след любимого имени.
Жизнь отказала обоим нам - "нет".
Втайне молю я тебя: позвони же мне...
Вслух говорю: не являйся ко мне!
Не отзовёмся, письмо не напишем мы,
Вечно в разлуке по воле Всевышнего
чёрное с белым...Другое не слышится:
чёрное, белое...оба сполна
век разлучённые, век разделённые
стенами белыми, стенами чёрными...
стенами чёрными, стенами белыми...
В мире контрастов, увы, не умели мы
чувствовать полутона.
Мы и - враги?! По закону ли Божьему
искры взлетают от скрещенных шпаг?!
Мы лишь враги, по-иному не можем мы,
вечно чужие на двух берегах...
Изредка в длинной вуали - мечтается
мне - к алтарю, пряча искорки слёз...
Жаль, что во сне только так сочетаются
белая шаль и букет чёрных роз.
Аватар из Инета
http://www.youtube.com/watch?v=_lmXtyt4eyA
Здесь можно послушать Песню...