Алкоголіку:
Алкоголізм – це бич суспільства,
Ось перед вами – герой дня!
Пригод шукає, а чи «дійства»,
В багнюці лазить мов свиня.
Уже цироз схопив печінку,
Це його сенс і бариші.
Життя міняють на горілку
Оці прокляті алкаші.
Усіх навкруги непокоять
Суспільства нашого ізгої.
* * *
Пропив любов, пропив сім’ю,
І честь пропив він і «получку»,
Квартиру вже пропив свою,
І сам уже дійшов «до ручки».
Бомжує, смітник копирсає,
В очах вже «білочки» стрибають.
І нам настав терпінню час –
Коли ж ми здихаємось вас?
* * *
П’яному улюбленцю
швидкої їзди.
Керує він автомобілем,
Сам: то червоний, а то білий,
Напився сивого туману –
Алкоголевого дурману.
Такий водій він професійний –
Гарячка біла, а ніс – синій.
Бач, до керма одержав «візу»:
«Роздайся море, жаба лізе»!
Веселий, радісно сміється,
Когось задавить, сам уб’ється.
І ось – не стало «супермена»,
Оркестр грає марш Шопена!
А потім плачуть: жінка, дітки, ненька,
Так швидко їхав, а несуть тихенько.
* * *
Наркоману
Цей бігає все зі шприцом,
Веселеньким молодиком.
Когось убив, чи обікрав
І «дозу» він собі дістав.
Ось зараз зробить собі «ширку»
І в тухлій вені зробить дірку.
Запустить опій, чи гашиш,
Та й заспіва «Шумел камыш».
Той шприц для нього, як заправка,
Бо в голові давно вже вавка,
А щоб зничтожить ось цю муть,
Потрібно в голову ширнуть!
* * *
Жінкам – випивохам та куріям.
Чи то в кіно, чи на природі,
Щоб не відстати їй від моди,
З цигаркою в зубах премудра
Оця фарбована лахудра.
Спідничка «міні», декольте,
І «це» показує, і «те»…
Вона регоче, палить, п’є,
Підліткам приклад подає.
Чіпляється придуркувата
До холостих і до жонатих,
Неначе тая пришелепа.
Є ще у нас такі дурепи,
Що не стидаються народу,
Бо бач, одержали «свободу»!
* * *
Водіям, які забувають
пристебнутись.
В автівках, щоби без біди,
Ви пристебніться, як завжди.
Водій нормальний – пристебнувся,
А задавака – їде так,
Бо з глузду він ще «не звихнувся»,
Він же герой, він «не дурак»!
Навіщо тії пристебеньки,
І так він їде до пуття,
Летить він витріщивши беньки
І в трубку цвенька, мов дитя.
А та автівка закордонна
Летить, неначе той літак,
Та на шляху ось, перепона,
І в перепону тільки…трах!
І все тут сталось як в кіно:
Летить герой той у вікно.
І все тут як на полі бою –
Бац, бац, і вже нема героя.
…………………………….
Не роззявляй за кермом рота,
І на спідометра дивись,
Як довго жити є охота,
Сів за кермо, так пристебнись!
Василь Дубина.
06. 08. 201