Атанас Капралов
ПЕРЕМАГАННЯ
Водою дух веде єство моє
законам гравітації у пику.
Вдиха свободу він
і віру п’є,
радіє щастю.
Спробуйте,
злоріки!
І я збагнув,
як в веремії днів
він здатен піднестися над руїни.
Я застидався
й море уявив,
я ринув сторчака в його глибини.
Живи чи вмри.
Втім спочуття
земне
не відчував в знесиленому тілі.
На дивовижу
втримав дух
мене –
ось він сторожко вже стає на хвилю.
Похилений, засмучений… Аж ні!
Упевнений і вже ступа сміливо,
все більшає…
Сердешний! –
як в мені
вміщалась дотепер нікчемність сива?
Зухвало двійко хвиль закинув – най! –
на берега здивованого ложе:
мала Людино!
Ти велика,
знай!
Не віриш?
Я зірок сягнути зможу!
І страх перед стрибком ракетним стис –
скував мене в кайдани цілковито.
Але побачив:
він, як бог, підніс
і землю,
й місяць –
штангу
ваговиту!
Ось вже й космічний десь лишивсь трамплін.
На землю, що буя під небесами,
сміливий, линув.
Мамо,
то твій син,
тобі готовий
він служити,
Мамо!
Повір йому – ти маєш гострий нюх…
До бою клич! –
Він битиметься звинно –
й підніме вгору
усеможний дух
малої, непомітної людини.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Атана Капралов
ПРЕОДОЛЯВАНЕ
Духът ми вече ходи по вода,
напук на всяка земна гравитация.
И пие вяра,
диша свобода
и щастие.
Опитайте,
чудаци!
Аз осъзнах
как той душа бере
на дребничките страсти във въртопа.
Засрамих се.
Представих си море
и блъснах го във неговата пропаст.
Живей или умри,
извиках.
Жал
към хромото ти тяло не изпитвам.
Но той,
о, чудо, –
той се задържа
и тръгна неуверен сред вълните.
Такъв един прегърбен и смутен.
Но взе да стъпва все по-талантливо,
все по-голям…
Горкият! –
как ли в мен –
нищожеството сиво –
се е свивал?
Той грабна дръзко две вълни и с вик
в опуления бряг ги запокити:
Човеко малък,
знай,
че си велик!
Не вярваш ли?
Ще скоча сред звездите!
Примижах пред ракетния му скок –
страхът ме стисна с тежките си пранги.
Ала видях:
той вдигна като бог
луната
и
земята –
тази щанга!
И бързо от космичния трамплин
към сушата със дъх на мак и лайка
той литна клетвен:
Майко,
твоят син
г о т о в е
вече да ти служи,
Майко.
Повярвай му – ти имаш остър нюх…
Хвърли го в битки!
Той ще се пребори –
за него,
за всеможещия дух
на всички малки незначими хора.