Оригiнал:
Ні, я тебе ні в чому не виню,
В сюжетах осені коханню надто тісно,
Малює ніч картини в жанрі ню,
Журливі й трепетні, мов украЇнська пісня.
І я лечу до тебе ніби птах,
Листком кленовим в ніжній позолоті
І воскресаю на твоїх вустах...
Можливо все це буде потім... потім...
А зараз ніч. Осіння темна ніч
І я блукаю пам'яті стежками,
Здається, вже на протязі сторіч,
Та відстань тільки більша поміж нами...
І заростають спогади плющем,
І з кожним днем все більш гнітить мовчання...
Ні, то не осінь розійшлась дощем,
То плаче наше згублене кохання...
© Емiль Дубров
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Нет-нет, тебя ни в чём я не виню:
В сюжетах осени любви бывает тесно.
Рисует ночь картины в стиле ню,
Что трепетны, на мове словно песня.
И я лечу к тебе, как будто птах,
Листком кленовым в нежной позолоте
И воскресаю на твоих устах…
Возможно, это будет… как в полёте…
Но нынче ночь. Та ночь в плену оков,
И вновь брожу я памяти путями,
Мне кажется, в объятиях веков,
Но пропасть лишь темнее между нами...
Воспоминанья стянуты плющом,
Гнетёт сильней молчанье, не иначе...
Нет, то не осень разошлась дождём –
Погублена, любовь тоскливо плачет...
Аватар Автора оригинала