Переводы
Из Василия Головецкого
Выгоняю в ночное, к небу,
К самым звёздам своих коней,
Чтобы сочное сено хлебом
Им казалось среди степей.
Пусть себе нагуляются вдоволь
Я ж без трепета оседлаю
Скакуна, как огонь лихого
И умчусь на нем в даль без края.
Млечный Путь рассыпает искры,
Необъятная ширь вокруг,
Обгоняю я в звёздных высях
Полусонных лучистых подруг.
А когда вернусь из погони,
Разожгу негасимый огонь.
Чтоб смотрели на пламя кони,
Человечьим живым зрачком.
Запоёт сверчок поутру,
Небеса укачаем мы двое.
Свой счастливый табун погоню
К звёздной речке я, к водопою.
* * *
Василь Головецький
Виганяю коні на нічне
Пасовище зоряного неба –
Хай сінце похрумкають смачне
І порозкошують так, як треба.
Хай собі натішаться сповна,
Ну а я нестримно осідлаю
В яблуках баского скакуна
І помчу з ним аж до небокраю.
Заіскриться вмить Чумацький Шлях:
Ось і я, простори неозорі!
Обганяю в зоряних полях
Заблукалі, напівсонні зорі.
А коли вернусь із тих погонь,
Розкладу багаття невгасиме,
Щоб дивились коні на вогонь
Мудрими, як у людей, очима.
Заспіває вдосвіта цвіркун,
Небеса вколишемо обоє –
Пожену щасливий свій табун
В зоряну ріку до водопою.