<Людмила Плєвако>
Рік за роком, щоденно, щомиті
На життєвих дорогах повсюди
Нас опікує ангел-хранитель –
Страж душі, захисник і заступник.
Він невидимо слідує поруч
I підтримку незриму дарує.
Надає безкорисливо поміч,
Направляє, втішає, пильнує.
Шле підказки, від лиха відводить,
Відганяє думок чорних зграї.
Вихідного собі не дозволить
I відпусток ніколи не має.
Не бувають самотніми люди,
Не самі ми долаємо сходи,
Адже з кожним пліч-о-пліч повсюди
Охоронець невидимий ходить.
Вони поряд завжди, невідступно.
Та залежить від нас їхня сила,
Бо гріхами своїми бездумно
Ми ламаємо ангелам крила.
Вони слабнуть, щось стиха шепочуть,
А довкола – тенета і пастки.
Та знесилений ангел не може
Захищати від всіх негараздів.
Чорні справи, думки непутящі
I слова, яких краще не чути,
Пошук істини в лайці чи в пляшці –
То для власного щастя отрута.
I виховує доля нещадно,
Самотужки триматись несила.
Навіть ангел стає безпорадним,
Коли в нього поламані крила.
18.10.2020