Переводы
Из Светланы Костюк
Уснула осень на моих плечах,
Как одуванчик с челкой золотою,
С туманом в замечтавшихся глазах
С ещё не отпылавшею любовью.
Я колыбельную для осени спою,
Волшебных звёзд ей в косы навплетаю.
По небу месяц лодочкой плывет
И желтый лист тихонько собирает.
Дрожит душа - натянута струна.
Ткут паутинки сказочные звуки.
Уснула осень лучезарна и нежна
В объятьях нашей грусти и разлуки.
*****
Світлана Костюк
Заснула осінь в мене на плечах,
Кульбабкою схилившись золотою,
З туманом мрій у стомлених очах,
З іще невідгорілою любов’ю.
Я колискову заспіваю їй,
Чарівні зорі в коси повплітаю.
Прилине місяць човником надій
І тихо листя жовте позбирає…
Тремтить душа – натягнута струна,
Мережать павутинки дивні звуки…
Заснула осінь – ніжна й осяйна
В сумних обіймах нашої розлуки…