Ось вже й листОпад підступив
з його невтішними дощами.
Опале листя прилепив
до матінки-землі з прощанням...
Припало листя, прилегло
на постіль цю свою останню...
Дощ шепотів про вічне тло,
всю нічку, ажно до світання...
Пора несвітла листопад,
закрили небо сірі хмари...
А вітер з дощиком сумним -
два пройдисвіта ходять в парі...
Вже й недалечко до зими,
торкає холод вуха й руки...
І в барвах Осені бринить
печаль Шопена, біль розлуки...