Петер Пацев
Адажіо осені
переклад з болгарської
Осінній вітерець
Зриває лист зжовтілий.
Не чути вже пташок,
І гнізда оніміли.
Притихла нині ніч,
Лише світило тьмяне
Знайде в дворі котів
Та дум моїх блукання.
Тече, тече бо час.
Я в спогади вертаю.
Минають роки, дні.
Ніщо не вічне - знаю.
Гадаю, чи спізнивсь,
Чи, може, не встигаю,
Щоб юністю світитись,
Щоб радість в серці грала...
Ще буде знову день,
Ще птахи заспівають,
Занявкають коти.
Ізнов весна настане.
А, може, розгубив секрети я любові,
А чи не заслужив?
А, може, не готовий?
Осінній вітерець?
Чуття зриває зблідлі.
Я ж все іще поет
Над листям пожовтілим.
28.10.20