Михайло Орест.
(1901-1963)
Прекрасні дні.
О, время счастья,-дни его минули,
Но образ их не стёрся, не померк,
Ищу следы меж лиственниц и верб,
Брожу один в лесном неясном гуле.
Я вижу беспокойный бег косули,
Таится хвощ среди лесных щедрот,-
Боярышник и земляничный плод,
И пью блаженным слухом клич зозули.
Вдруг гаснут краски и во тьме
Квадрат окна.Решётки,клети.
Стальные двери-я в тюрьме.
О, духи ! Пропадать во цвете ?
Я-сын свободы, сети разорвите,
Я плачу, умоляю, помогите !
***
Прекрасні дні, в минулім потонулі!
Ще образ ваш не стерся, не поблід:
Іду в ліси, де мій зостався слід,
І знов мені шумлять дерева чулі.
Я бачу блискавичний біг козулі,
Таємну папороть і тихий глід,
Суниць я бачу ароматний плід
І п’ю блаженним слухом клич зозулі...
Враз барви щастя гаснуть. У пітьмі
Квадрат вікна біліє. Чорні ґрати,
В залізні двері. Тиша. Я – в тюрмі.
О духи! Я не хочу тут конати,
Я – волі син. Порвіть погубну сіть!
Я плачу, я благаю, поможіть!
1939