Спасибі...
Мій Боже, це так незбагненно!
Я дихаю.
Просто живу на землі, де в кожному атомі бачу натхнення,
Де радість дитинства.
Де спів солов'їв.
Дякую...
За те, що я дівчина - ніжна, мрійлива,
За розум, таланти, тепло на душі,
За те що в маленьких речах - Твоя сила.
За усмішку мами та хліб на столі.
Дякую...
За дивні, незвичні дитячі питання.
За справжню, що біль утамує, сльозу,
За щирі емоції. Світлі. Весняні.
За свіжості подих у літню грозу.
Дякую...
Боже, невже там у небі
Іще досконаліше зроблено все?
А й справді, ми там будем ближче до Тебе.
Хоча... Ти й сьогодні у серці живеш.
Дякую...
Знаєш, це важко збагнути
Що таке вічність... І як без кінця
Можна собі уявити майбутнє
Коли і початку у Тебе нема.
Дякую...
Просто від серця прийми мою вдячність,
Через тремтіння втрачаю слова,
Знаю, я донечка в Божому Царстві,
Але сьогодні дивує земля.