Меня уже почти что нету,
хотя ещё совсем живой.
Живу по странному билету,
чудак как будто бы какой.
Житьё заметно убегает,
а я цепляюсь за него.
Живу в чужом я словно крае
вдали невольно от всего.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Та маю я одне бажання,
гнітючий настрій що жене –
до жінки вірної кохання,
воно підтримує мене.