Вдохновило:
https://stihi.io/posts/154623
В моїх долонях паростки весни…
(Натали Рыбальская)
В моїх долонях паростки весни…
Ще січень, лютий, заметілі білі.
Та я сховаю паростки в теплі.
Зігрію диханням, поки вони безсилі,
Посплять в колисці…
Треба почекать,
А потім відпустити в світ щасливий,
Щоб паростки схотіли розквітать,
Раділи сонцю, вітру, краплям зливи.
Який же аромат у них легкий…
В передчутті чудес душа співає.
І стебел рух ще сонний, боязкий…
Весну в долонях ніжно я тримаю…
==========================
Отклик:
Ростки весны
Из цикла «ДРУГИМИ СЛОВАМИ»
Ростки весны щекочут мне ладонь…
Ещё январь, февраль, грозит завея.
Я спрячу их в тепло: мороз, не тронь!
Пока без сил – дыханием согрею,
Пусть в колыбели спят…
Я подожду,
И отпущу на волю в царство света,
Чтоб радовались ветру и дождю,
И расцвести хотели в мире этом.
Пьянит их тайны лёгкий аромат…
Душа трепещет в ожиданье чуда.
И, робкому движенью стеблей рад,
Весну в ладонях я лелеять буду