Не кричу

   
Подаруй мені спокій тихої ночі,
Подаруй мені теплий літній день.
Подаруй мені погляд твій і могутні плечі,
Подаруй мені тисячі пісень,

Дай чарівного зілля для натхнення!
Пам'ятай мої очі дівочі,
У мелодії скрипки дай чути кохання,
Пам'ятай мудрі слова пророчі...

Благаю, будь зі мною, будь!
Хай буде знову все, як у Едемі.
Приворожи мене, та не забудь:
Я ранима героїня у твоїй поемі.

Кохаю,  як можу, по-своєму,
Крізь сильний вітер проходжу.
Кохаю, як вмію, по-своєму,
Але метушню ненавиджу.

І чомусь я  все більше  мовчу,
З болем у далечінь дивлюся.
Тихо за тебе молюся й вірю:
Тихим ранком я до тебе повернуся.

Кохаю, як можу, по-своєму,
Нехай тихо й безмовно чомусь.
Та коли буревій  у житті моєму,
То не кричу, крізь сльози засміюсь.
                Я просто кохаю, як вмію, по-своєму!