Смотри, криница из под стен могилы
В степи слезою чистою журчит;
И полная луна ей очи серебрит,
И солнца луч ее теченью милый!
Из матери-земли бьют водяные жилы,
Движенью этих струй иссякнуть не велит
Вода живая, что совсем не спит;
Детей весны она собой вспоила!
Криница эта с чудными струями -
Печальный дух народа моего,
Поющего и сердцем и словами.
Скрывается источник далеко,
Из темных родников слова восстали,
Чтобы зажечь сердца святым огнем.
1з збірки
"1з літ моєї молодості"
Народна пісня
Іван Франко
(Сонет)
Глянь на криницю , що із стіп могили
В степу сльозою тихою журчить;
В їй оці личко місяця блищить,
І сонця промінь грає в чистій хвили.
З грудей землі б’ють водянії жили.
Струї живої рух не кінчиться й не спить,
Вода ж погожа тисячі живить
Весни дітей, що вкруг її обсіли.
Криниця та з чудовими струями-
То люду мого дух, що, хоч у сум повитий,
Співа до серця серцем і словами.
Як початок тих струй усім закритий,
Так з темних джерел ті слова постали,
Щоб чистим жаром серце запалити.