Моя душа - голубка білокрила,
що кольору не змінює свого.
Моя душа, то яхта під вітрилом,
на хвилях моря пінносинього...
Моя душа веселкою на небі
радіє, що біда минає нас.
Вона не знає що то "кредіт-дебіт"
в стосунках щирих, щедрих, без прикрас.
Моя душа одеж не має пишних -
вони тяжкі для того щоб літать!
Вона зліта пелюсткою від вишні
так легко, бо їй хочеться співать!
Моя душа не знає відлік часу -
вона щаслива юнка по весні...
Її не можна полонить чи зрадить,
бо здійснює всі мрії уві сні...
Я Богу дякую за цю дитину-душу,
таку наівну, щиру і пряму...
Та розірватись навпіл нас не змушуй,
бо я такої долі не прийму.
Моя душа!
Я так до тебе звикла...