Переводы
Из Василия Головецкого
Словно верный Одиссей - в Итаку,
Пробираюсь вечером сквозь тьму:
Просто дома ждёт меня собака,
К ней спешу я , больше не к кому.
Открываю дверь, а за дверями
Будто солнца луч из-темноты:
Это пёс счастливыми глазами
Говорит: «Ну, слава Богу - ты!».
Ужинаем. Радости не скрою,
И, пока с ним рядышком сижу,
Обо всем, случившемся со мною,
Псу, как на духу я расскажу.
Хочешь, расскажу свои печали, -
Ты теперь, смешной, моя родня!
Если б люди преданно так ждали,
Как ты ежедневно ждёшь меня!
Василь Головецький
* * *
Як із мандрів Одіссей – в Ітаку,
Крізь вечірню поспішаю тьму:
Просто вдома жде мене собака,
Більше ждати вже нема кому.
Двері, повернувшись, їй відчиниш –
Ніби сонце бризне з темноти:
Це вона щасливими очима
Скаже: «Слава Богу! Ось і ти!».
Сядемо вечеряти обоє,
І, допоки поруч я сиджу,
Геть усе, що сталося зі мною,
Наче на духу, їй розкажу.
Що тобі, мале, іще сказати?!
Не дивись так віддано, смішне!
От якби так люди вміли ждати,
Як вона щоденно жде мене!