Н. Бидненко
Всьому виною грудень був,
Коли душа у сутінках блукала,
Стікала кров’ю мовчки, не волала –
Всьому виною грудень був.
Всьому виною зимна ніч:
Встеляла шлях колючими зірками,
Гасила жар кохання поміж нами…
Всьому виною зимна ніч.
Всьому виною я сама:
Не варт було так віддано кохати,
Бо є межа. Й ні в чім не винуваті
І ніч, і грудень, і зима.
***
Всему виною был декабрь,
Когда душа бродила в полумраке,
И кровью молча истекала, не орала
Всему виною был декабрь.
Всему виною была ночь зимой.
Дорогу выстелив колючими лучами,
Угас любви пожар, что был меж нами,
Всему виною была ночь зимой.
Всему виной, наверно, я сама:
Не надо было преданно любить,
А есть предел. И нечего винить
И ночь, декабрь, зимушку-зима.