Пливе човен по долині,
А в човні – людина плаче.
Плаче гірко, примовляє,
Що нема в неї удачі.
Нема щастя, нема долі,
Нема власної домівки.
Від неволі до неволі,
До крижини від крижинки
Всі її ведуть стежинки –
Ні звороту, ні зупинки.
Пливе човен, плач небоги
Не дійде ніяк до Бога.
Не знайти ніде дороги:
Навкруги – гірські відроги,
Луна голосна відбита,
Догори не долітає.
І нічого не зробити –
Весел човен той не має…
І уносить бідолаху
Течія до водоспаду.
Приречену, безпорадну…
Боже ж мій! Зверни увагу!..