Кішкою скрутилась тиха ніч...
Загадує між зорями бажання.
І на розмову кличе віч на віч.
Розповідає казку про кохання.
Я слухаю як вітер тихо жне...
Повітря у холодну цю годину.
А він,незабуваючи мене...
Кожнісіньку...не забува людину.і
Вартує. Він на варті спогляда...
У небо й поле...ненароком,-знову.
І я затихла,мов в ріці вода,
Прослухуючи лагідну розмову.
А ніч говорить,-спогадом в пітьмі.
Я пам'ятаю...зорі небокраї...
Як ворожили в небі,ви,-мені.
І побажали...щастя,-водограї.
І я згоряю,-подихом небес.
Щаслива птаха в небо що злітає.
І що не може вже без цього.Без...
Уже без подиву.Згоряє і згоряє.
(Понкратова.О.В.)