***

Виталий Меланич
Хоч і часто краєш душу,
не стогну від болю.
Все знести, кохана, мушу,
бо вже зрікся волі.

Не тамую в серці ніжність,
свято вірю в щастя.
Почуттів чекаю свіжість,
як весни причастя.

Феніксом здіймусь, кохана.
 Хай любов палає,
 хай загоїть свіжу рану,
 відчай подолає.