Валентин Чернев
ПОЕТИ
Поети всі поза буттям земним –
блукають їхні тіні поміж нами.
Закон є, і поети згідно з ним
небес підбання ділять із орлами.
У небесах для їхніх душ чертог,
і там плетуть вони словес мережі
для трону, на якому сам пан Бог,
і янголам – на білі їм одежі.
Поети – то сини зірок і мрій,
вони – брати стихіям достеменно,
снують поетів душі між завій,
вдихають шал і сонце п’ють вогненне.
Незграбні на торговищах брудних,
до неба звиклі – в висі їхня сила,
на світі цім незручно їм, бо в них
від птаства душі. Й заважають крила.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Валенин Чернев
ПОЕТИ
Поетите не ходят между нас –
тук само земните им сенки скитат.
По някакъв закон на висша власт
те синия простор делят с орлите.
Душите им в небесния чертог
плетат словесна приказна дантела
за трона на самия Господ Бог,
за дрехата на ангелите бели.
Поетите са звездни синове
и братя на небесните стихии –
душата им сред бурите снове,
метежност диша, слънчев огън пие.
Неловки са сред калния площад
привикналите с висини поети –
несръчни, смешни, не от този свят...
С души на птици – пречат им крилете.