Сотаю ниточку я почуттів,
вплітаю в вірш, в чудесну гру словами:
журба, надії, розпач, серця спів,
та сокровенне наче молитвами
записую незграбно на папір,
читаю вголос або ледь шепочу...
Вогонь жере написане, мов звір –
не те, не те в вірші сказати хочу,
що записав... Мені не дістає
доладних слів – хоч вигадай новітні,
про те як повінь весняна стає
розмаєм чарівним у дивнім квітні,
чи про любов... Немає слів нових.
Горить папір (не те сказати хочу),
на нім вірші, з затертих слів, отих,
що їх, як молитви старі шепочу.
.
ЛIРИКА З ПРИСМАКОМ ПОРОХУ,2016-2020 рр.