До мене ніжність завітала,
Її зустріла на порозі я,
Хоча давно вже не чекала,
Але у ній була душа.
Вона згорнула смуток стрімко
Й на стіл поклала цілий світ,
Де сміх дитячий лунав дзвінко
Моїх неповних двадцять літ.
Життя, мов лінії долоні,
Переплелись роки і дні.
І я була у них в полоні,
Бо світ чарівний у мені.
І на папірусі писала
Подяку Долі за Любов
За те, що ніжність колисала,
Подарувавши Віру знов.