Вечернее солнце, спасибо за день!
Вечернее солнце, спасибо за день!
Спасибо за эту дневную усталость.
За этих лесов просветленный Эдем,
за синь васильков, что во ржи затерялась.
За этот рассвет и за этот зенит,
и за мои непростые зениты.
За то, что нам завтра вновь жить предстоит,
за то, что ушло, но не будет забыто.
За неба бездонность, за радостный смех.
Что все я смогу и что долг не нарушу.
Вечернее солнце, спасибо за всех,
кто сохранил в чистоте свою душу.
За то, что нас завтра ждет радость идей.
Что кровь где-то в мире не будет пролита.
Вечернее солнце, спасибо за день,
и за потребность в словах, как в молитве.
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.