Я дякую тобі за все, що в нас було.
За те, що є… чого могло б не бути…
За радість, ніжність, ласку і тепло.
За ті хвилини, що не можу я забути…
Я дякую за проміжок часу,
Коли ми разом стежками гуляли.
Я в серці все плекатиму… й несу,
Що залишилось… най стало воно млявим.
Наш час мина, ми йдемо вдалечінь,
За обрієм побачиш нездійсненне.
У прірву разом. Разом в височінь.
Ось-ось наш час у вічність тихо сплине.
Тут, на кордоні світу й забуття
Я потайки ледь ворухну губами:
Прийми моє ти щире каяття.
Ми були разом, далі будьмо самі…