Атанас Капралов
БИТВА ЗА ЧЕСТЬ
Із рідних місць ти вигнаний був ними,
керованими
підступом і злом:
підлесливість стає там ремеслом,
а крадії
вважаються святими.
«Осанну» чергову пропустиш – зграя
божків місцевих
лютиться щораз…
Тебе ж чеснота в «Невськім» у цей час
на прожиття в столиці надихає.
П’янке повітря Вітоші навколо,
дорогу мостить
мріянь череда…
З тобою ж
янгол —
долю спогляда,
до вчора ще
слабку, недужу, кволу.
Їм до вподоби, щоб ти гнув коліна,
а нині — ти піднявся до зірок.
Життя — це волі й гідності урок:
засвоїш —
значить, гідна ти людина.
Неначе жовтий квіт,
життя тужаве
тебе обплута щупальцями мук…
Узяти молот ладен ти до рук
і розтрощити на друзки державу!
То хто ми є:
загублена порода?
Дивацтво, на якому грішний чип?…
І ти, немов оскаженілий тип,
у серце й душу стукаєш народу.
Указуєш на всіх мастей почвар і
столичних-провінційних, що за гріш
готові все продати… Ти ж стоїш
за честь –
по суті б’єшся за Болгарію!
(переклад з болгарської – Любов Цай)
***
Оригинал:
Атанас Капралов
БИТКИ ЗА ЧЕСТТА
Зловонните провинциални сприи
издухват те
от твоя скръбен град:
там слугинажът стана занаят
най-личен,
а крадците са светии.
Пропуснеш ли дежурното: «Осанна!»
за бога местен,
троскот ще ядеш...
Днес твойта гордост в «Невски» пали свещ
и вдъхва ти душа на столичанин.
Закусват с въздух витошки на воля
мечтите ти,
куражът стъпква път...
Напред,
човече!,
ангелите бдят
над твоя свят,
до вчера – смъртно болен.
До вчера – теглен към пръстта с верига,
а вече – вдигнат горе от звезда.
Животът е урок по свобода:
научиш ли го,
до честта ще стигнеш.
Изстрадаш ли го,
жълтите павета
ще те замерят с нищета и лукс...
И ти решен си с непомерен чук
държавата да счупиш на парчета!
Какво сме ние:
сбъркана порода?
Диваци с изначално грешен чип?...
Като обезумял от кротост тип,
задумкваш по сърцето на народа.
Ти сочиш вездесъщата поквара
с провинциално-столичен адрес...
И уж си водиш битките за чест,
а всъщност –
водиш битка за България!