Цікава правда ходить поміж нас.
Ти крок туди, де вже спіткала я
Тривогу дику й пекельні забуття,
Куди тікає тіло і тремтить душа.
Цікава правда, та не з тобою, не у нас.
Здається, що пройшли усі пекельні кола,
Спротивили своє буття. Читаємо в очах,
Що день у день у нас з тобою на смерть боротьба.
Проклятті душі, роздерті на шмаття серця.
Це не кінець, хоч почалась давно війна –
Хтось не хотів змовчати, хтось верещав,
Що буцім це спектакль, а не життя.
Потворні погляди, криві слова.
Так сталось, що біль твій горем став,
А в моїм існуванні лише потік вагань
І тисяча не тих питань. Не тих бажань.
Цікава правда там де нас нема,
А там де ми – холодна осінь, не весна,
Що тихо-тихо завмирає, вдихає залишки життя,
Вбирає спогади, що роздирали тіло на шмаття
І тихо скиглять, бо кінець сварок настав.