А дурням, кажуть, везе!
Чи справді? Не знаю, про те,
Вони ж веселі завжди,
Немов і не знають біди.
І неба цього голубінь
Одне із їх володінь.
Й трава зеленішає вмить,
І вітер весняно шумить.
Не знають вони навіть зла,
Чи серце згоріло до тла?
Ех, дурням так легко жить!
Їм, кажуть, ніщо не болить.
Живуть собі без афіш -
Стають все мудріш і мудріш!
Говорят, дуракам везёт!
То правда, иль, может, кто врёт?
Они веселы всегда,
Не знают, что значит беда.
А неба голубизна
Лишь вотчина их одна -
А также и зелень трав
И ветер в кудрях дубрав.
Они не ведают зла,
Сердца не сгорели до тла?
Жить легко дуракам, говорят,
И кости у них не болят!
Жить без афиш веселей,
Становясь всё мудрей и мудрей!