(байка для дітей і не тільки...)
Із вирію верталися Лелеки
У рідний край свій рано повесні,
Неслось «Курли-курли!» далеко,
Був радісним отой лелечин спів.
Їх подорож збігала вже до краю,
Позаду – нелегкий і довгий шлях.
Летіла поряд й лебедина зграя,
Лелекам мовив Лебідь – красень-птах:
–Летімо з нами далі, в край озерний,
Там так красиво – наче справжній рай!..
–Нас дома вже чекають на вечерю,
Тут гнізда наші, це наш рідний край.
Для нас, Лелек, земля ця – заповітна, –
Із гідністю дав відповідь вожак. –
Тут народились ми, батьки і діти,
І інший край – для нас земля чужа…
І з радістю Лелек стрічали люди,
Бо споконвіку вірять на селі:
В тім домі, де Лелеки, щастя буде,
І запанує мир на тій землі.
А ще Лелеки – є й таке повір’я –
Приносять часто з вирію дітей.
Мабу;ть, тому найголовніша мрія
Весною в сім’ях багатьох росте…
Нехай звучить лелечин клекіт,
Бо птах цей – символ миру та добра!
Шануйте землю рідну, як лелеки,
І знайте: ця земля – й лелечин край.
03.02.2021 р.