Нестримне соло у природи,
І невгамовне діє коло
Відтворює нові породи
Ну і пласти нових питань.
Сьогодні віхола лютує
А завтра зводить сонце й пар
Ніхто те коло не вгамує
Бо серце те немов стожар
Великий безкінечний простір
Звести мости через річки
Дістати вітром ген за прозір
А нам зліпити радості сніжки
Не зможе вік цей осягнути
Як то зробити і сплести
Коли на думці лиш дістати
Зірки руками із гори.
У вік нужденних льодоколів
Коли руйнує кожну мить
Рука нестримна до походів
І щоб нове таке відкрить.
Краса природи бавить очі
І насолоду нам за так дає
І нам дарує світлі ,ясні ночі,
В морозній неземній красі