Обгоняй всеразлуку, что идет за тобою,
будто зима, что как раз настает.
Среди зим есть одна, бесконечная, ею,
пережившее зиму, будет сломлено сердце твое.
Мертвый, пребудь в Эвридике, напев стародавний
и похвалу вновь завяжи чистым узлом,
тут, меж умерших, где крутояр исчезанья,
будь бьющимся в сотни осколков звонким стеклом.
Но пребывая знай: небытия наказом
должен ты круг замкнуть один-единственный раз,
чтобы парение духа объять всю безмерность могло.
Небытие к истертым, темным, безмолвным
всесветным богатствам, гомоном полным,
охотно причислит тебя, разрушив само число.
Передуй всепрощанню, яке йде за тобою,
ніби зима, що якраз настає.
Серед зим є одна нескінченна, котрою
перезимоване буде й здолане серце твоє.
Мертвий пробудь в Еврідіці, та давнє співання
й славлення знов повертай у чистий зв'язок,
тут, між померлими, де крутояр почезання,
склом будь, що в дзенькоті б'ється на сотні скалок.
Пробудь, але знай: за небуття наказом
маєш ти коло замкнути цим винятковим разом,
щоб твого духу ширяння обняти весь безмір могло.
І небуття до зужитих, тьмяних, безмовних
цілосвітніх скарбів, гомоном повних,
радо причислить тебе і знищить саме число.