Зустрілися вони, коли цвіли сади,
Біло-рожеві одягнувши шинелі,
Їм зірки щастя закрай нарекли,
Та в квітах стояли сади яблуневі.
Він був військовим, в чині капітана,
Та в небо закоханий до нестями,
Вона студентка, та майбутнє будували,
В мріях чекали випускного бала.
Разом мріяли створити родину,
Він вже й сватів заслав в її сім’ю.
Та доля відгукнулась страшним лихом,
Загинув коханий, літак приніс біду.
Кохана сумує, сльозами вмивається,
Під серцем її нове життя починається.
Дівчина доню народила, допомогла мати,
Виховати, гідною пам’яті тата стати.