О, то был зверь, каких не видел свет.
Они его не зная полюбили
за стать и поступь, дышащие силой,
за шею мощную и за очей полет.
Лишь та любовь в нем пробудила зверя,
пожаловав ему пространства ширь,
чтоб он над этой светозарной ширью
уже не мог не властвовать. Он жил
не хлебом их, но только тем, что мог
в себе лелеять хищное начало,
тем, что их силу мог себе забрать,
и даже рог отрос на лбу его.
И к девам нетерпенье его гнало,
чтоб в серебро зеркал их лон вставать.
О, це був звір, яких не бачив світ.
Вони його не знавши полюбили
за цю ходу, поставу, повну сили,
за дужий карк, за погляду політ.
Лиш ця любов його зробила звіром,
як надала йому весь шир світів,
щоб він над тим ясним і щедрим широм
уже не міг не владити. Він жив
не хлібом їхнім, але тим, що міг
в собі плекати це єство звіряче,
що їхню міць на себе перебрав,
аж виріс в нього ріг, на лобі ріг.
Тоді вже йшов до юнок нетерпляче
і в срібла-люстра їхніх лон ставав.