У старому сараї, під стріхою,
Ластівки гніздечко звили,
Для мене було такою втіхою,
Дивитись як вони весною летіли.
В цьому році як завжди чекала,
Все на небо поглядала,
Не буде ластівка там де чує лихо,
Бо вона розумна птаха.
У дружніх сім’ях ластівки живуть,
Свої гніздечка з глини в’ють,
Та пташенят висиджують весною,
Не пощастило нам цей рік з тобою.
Може захворіли, чи крізь війну летіли,
Донецькі «гради» їх розмолотили
А може місце вже не те,
А я надіюсь може повезе…